Як в Україні стати нотаріусом?

Рано чи пізно, зі службою нотаріату доводиться стикатися кожному з нас. Нотаріус реєструє угоди купівлі-продажу, засвідчує документи і оформляє заповіти. Але, щоб стати нотаріусом, доведеться пройти довгий шлях навчання в школі та університеті, після чого слід набрати необхідний стаж і здати складний іспит. Офіційна статистика свідчить, що з усіх, хто здобув вищу освіту і заявив про бажання працювати в нотаріаті, іспит здав тільки кожен десятий претендент. Як почати навчання на отримання професії, які складнощі чекають претендента? Спробуємо розібратися.

Хто такий нотаріус?

Відповідно до термінології українського законодавства, нотаріатом називається система організацій і уповноважених осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права і факти, що мають юридичне значення. Таке визначення викладено в ст.1 ЗУ «Про Нотаріат». Посадова особа, яка виконує обов’язки нотаріуса, має бути неупередженим свідком фактів і подій, що відбуваються в житті інших людей. Крім того, на його плечі частково покладено обов’язки перешкоджати здійсненню шахрайських операцій. І, зрозуміло, одна з основних обов’язків нотаріуса — зберігати конфіденційність своїх клієнтів.

Зверніть увагу!
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати посаду членом правління в адвокатських об’єднаннях, перебувати на державній службі або службі в органах місцевої адміністрації, в штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Вимоги до нотаріуса

нотаріус

Основні вимоги до претендента, який бажає випробувати себе на посаді нотаріуса, викладені в с.3 ​​того ж документа.

Кандидат має:

  • бути громадянином України;
  • бути дієздатним;
  • мати закінчену вищу юридичну освіту (не нижче магістратури);
  • вільно володіти українською мовою;
  • працювати на попередньому місці роботи в юридичній галузі не менше трьох років;
  • успішно відстажируватися у приватного або державного нотаріуса. Термін стажування — від 1 року.

Кандидат не може бути нотаріусом, якщо він не підходить під одне з перерахованих вище вимог. Крім цього, існують і інші обмеження:

  • наявність судимості;
  • недієздатність або обмежена дієздатність, підтверджена судовим рішенням.

Ця професія вимагає знань у всіх галузях юриспруденції: сьогодні фахівець може завіряти заповіт, а завтра — реєструвати морський протест. Також нотаріус повинен володіти і практичними навичками:

  • старанністю і скрупульозністю — для роботи з документами;
  • вмінням ставити запитання і аналізувати відповіді — при підтвердженні правових дій.

Також від нотаріуса потрібна певна сміливість — адже він уповноважений зупиняти підтвердження документів, якщо угода або її наслідки будуть становити загрозу правам громадян.

Навчання у ВНЗ

Якщо ви здобули середню освіту і прагнете організувати власну нотаріальну контору, ваш шлях — на юридичний факультет українського університету. Хоча закон не зобов’язує вас отримувати правову освіту саме в рідній країні, специфіка нотаріальних послуг показує, що найкраще здають кваліфікаційний іспит випускники українських університетів: вони краще підготовлені в області українського законодавства і вільно володіють рідною мовою. Отримати базову освіту можна в будь-якому гуманітарному вищому навчальному закладі країни.

навчання

Код спеціальності «081» «Право» пропонує вивчення ряду дисциплін, що охоплюють всі сфери застосування правових взаємин: від положень господарського права до вивчення практик Європейського суду. Всі майбутні юристи — і прокурори, і адвокати, і навіть нотаріуси повинні пройти курс навчання у ВНЗ і отримати базову юридичну освіту.

Після отримання ступеню бакалавра, майбутній нотаріус вже може почати стажування та спробувати себе в юриспруденції, так як закон зобов’язує мати відповідний трудовий стаж. Обов’язково проходження навчання на магістратурі з отриманням відповідного диплома.

Практика

Згідно до закону, кожен студент повинен пройти практику, і кожен зацікавлений в тому, щоб знання, отримані під час освоєння практичної роботи, допомогли при здійсненні професійної діяльності. Зазвичай нотаріуси беруть практикантів неохоче, це пов’язано зі специфікою їх роботи: більшість нотаріальних дій нотаріуса, згідно ст.8 ЗУ «Про нотаріат», має вестися без свідків, наодинці з особою, яка потребує його професійних послуг.

Але в будь-якій нотаріальній конторі є архіви, які потрібно розібрати, є паперова робота, яку також необхідно зробити, а іноді потрібні і послуги кур’єра. Щоб отримати корисну практику, можна почати з пропозиції цих нескладних послуг.

Стажування

архів

Друга складна щабель отримання бажаної кваліфікації — саме стажування. З 2008 року Мін’юст значно ускладнив процедуру допуску до цієї професії. Для відбору майбутніх нотаріальних кадрів претендентам слід пройти два складних випробування:

  • пройти стажування у чинного нотаріуса;
  • витримати кваліфікаційний іспит після закінчення стажування.

Ці складності були створені для того, щоб поліпшити юридичний супровід громадян, але зараз спостерігається інший ефект: в 2018 році в 42 районах країни не було державних нотаріусів, і в 38 — приватних. Так що ті, хто витримає іспит і стажувальний курс у чинного нотаріуса, отримають всі шанси відразу ж знайти роботу.

Пошук керівника, стажування у нотаріуса

Стажування у нотаріуса — окрема ступінь навчання. Передбачається, що за цей час учень зможе спостерігати, а в подальшому — і брати участь в деяких діях практикуючого нотаріуса. Але насправді знайти організацію чи приватного юриста, здатного показати всі премудрості цієї професії, дуже нелегко.

Перша складність полягає в тому, що закон про працю вимагає офіційного оформлення стажиста з виплатою йому заробітної плати. Друге обмеження затверджено Мін’юстом: якщо нотаріус був затверджений на посаду керівника стажування, він вже не зможе відмовити студенту в навчанні.

Якщо ви вже знайшли нотаріуса, який погодився бачити вас протягом року в своїй конторі, не поспішайте радіти. Кандидатура можливого керівника стажування затверджується наказом відповідного напряму юстиції. При розгляді кандидатури керівника стажування, претендент зобов’язаний:

  • мати стаж роботи понад 5 років — якщо він є приватним нотаріусом;
  • мати стаж роботи понад 7 років — якщо він є державним нотаріусом;
  • не займати посаду чинного члена кваліфікаційної комісії.

Враховується тільки безперервний стаж: нотаріус в цей час не повинен зупиняти свою практику або притягуватися до судової відповідальності. Дізнатися про це непросто, тому що Мін’юст не поширює цю інформацію, бо вважає її конфіденційною.

Подача заяви

заява

Майбутній стажист зобов’язаний самостійно знайти нотаріуса, який відповідає вимогам до керівника стажування. Стажист має отримати від майбутнього роботодавця письмову згоду і документ, що підтверджує наявність в штаті вакантної посади стажиста. До заяви слід додати:

  • копії документів про громадянство (паспорт);
  • про освіту (диплом);
  • про попередню трудову діяльність (копії трудової книжки).

Після узгодження кандидатури керівника, нотаріальна контора укладає зі стажистом трудовий договір, який згодом повинен бути зареєстрований в центрі зайнятості з нарахуванням відповідної зарплати.

Зверніть увагу!
У класифікаторі професій немає посади «стажист нотаріуса». Стажистом, на думку укладачів класифікатора, можуть бути лікарі, вчителі і дослідники. У трудовому договорі можна вказувати посаду за кодом 3119 – стажист-дослідник або ж посаду помічника нотаріуса – код професії 3436.

Впродовж всього терміну перебування на стажуванні, представниками місцевого управління юстиції може здійснюватися перевірка виконання умов договору як з боку учня, так і з боку керівника. За результатом перевірки складається доповідна записка, де розглядаються досягнення стажиста або його труднощі, а також пишеться висновок про проходження стажування. Завіряється записка начальником управління юстиції або його заступником.

При негативному висновку, стажист має змогу пройти стажування за тією ж процедурою наступного разу. Можна зробити перерву в навчанні або знайти іншого керівника, адже кількість стажувань і час їх проведення закон не обмежує. При позитивному висновку комісії, стажист прямує на кваліфікаційний іспит.

Іспит на кваліфікацію

Перевірка на відповідність кваліфікаційним вимогам відбувається раз на півроку. Але при гострому дефіциті кадрів іспит можна проводить і частіше. Головне — щоб були бажаючі перевірити свої знання в даній дисципліні. До іспиту допускаються особи, що мають необхідний стаж і успішно пройшли стажування. Якщо раніше претенденти вже намагалися пройти іспит, але отримали низький бал, то з часу попередньої спроби повинно пройти не менше року. При цьому повторне стажування — якщо воно було задовільним — не потрібно.

іспит

У кваліфікаційну комісію надається пакет документів разом з позитивним висновком про проходження стажування. Після розгляду документів приймається рішення про допуск претендента до іспиту, призначається час і дата.

Сам іспит складається з трьох частин. Кандидат повинен підтвердити свої знання:

  • в області загальної юриспруденції — 50 питань, представлених у вигляді тестів;
  • вирішуючи завдання в області нотаріальної діяльності;
  • аналізуючи певний нотаріальний документ.

На підготовку відповідей відводиться чотири години. Перевірка знань здійснюється за такими критеріями:

  • тести: вважаються виконаними, якщо 45 відповідей були вірними;
  • задачі, вважаються розв’язаними, якщо був обраний правильний варіант з 5 можливих;
  • документ: у наданому документі міститься 7 помилок. Якщо майбутній нотаріус знайде 5 з них – іспит буде зараховано.

Перевірка результатів іспиту проводиться членами кваліфікаційної комісії. Після підведення підсумків білети розшифровуються і імена претендентів стають відомими.

Присяга

Імена тих, хто витримав іспит, оголошуються наказом за підписом представника Мін’юсту. Саме ці щасливчики отримують свідоцтво на право здійснення нотаріальної діяльності та дають присягу нотаріуса, де містяться зобов’язання:

  • поважати права і конфіденційність громадян;
  • охороняти інтереси юридичних і приватних осіб;
  • зберігати професійну таємницю.

Після цього, претендент отримує право займатися обраною діяльністю. Він може претендувати на посаду державного нотаріуса — якщо вакансія вільна у даному регіоні країни, або ж реєструвати власну практику і ставати приватним нотаріусом.

Як відкрити свою контору приватного нотаріуса?

своя контора

При відкритті власної практики приватний нотаріус має:

  • зареєструвати свою діяльність;
  • укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності;
  • орендувати або купити власний офіс.

Основні вимоги до офісу нотаріуса викладені в ст. 25 ЗУ «Про нотаріат».

  • приміщення має знаходитися в тому ж окрузі, де буде проходити діяльність;
  • офіс має розміщуватися в стаціонарному будівельному об’єкті; відкривати офіс в підвалах, кіосках, тимчасових спорудах не можна;
  • доступ в офіс нотаріуса мають отримати всі бажаючі, в тому числі інваліди;
  • нотаріус має приймати громадян в окремому кабінеті.

Скорочено про обов’язки

Практикуючий нотаріус найчастіше виконує роботу, пов’язану із засвідченням і обробкою документів. Йому також доводиться засвідчувати акти про накладення або зняття арешту на майно, контролювати передачу грошей під заставу або розміщення на депозиті цінних паперів. У ряді випадків нотаріус посвідчує не сам документ, а тільки підпис осіб, що його склали — така дія має місце при засвідченні перекладів. Також він уповноважений брати на зберігання певні документи.

Закон України передбачає істотні покарання для тих недобросовісних нотаріусів, що порушують присягу і здійснюють неправомірні дії. Таким особам блокується доступ до держреєстру, в комісію при Мін’юсті направляється клопотання про позбавлення права займатися правовою діяльністю. В особливо важких випадках, порушник може бути засуджений з безстроковим позбавленням права займатися нотаріальною діяльністю.

Like this post? Please share to your friends:
Leave a Reply

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Adblock
detector