Свідоцтво про право на спадщину. Стаття 66 ЗУ “Про нотаріат”

Згідно статті 66 Закону України «Про нотаріат», кожен громадянин, якій має права на майно померлого, може отримати свідоцтво про право на спадщину. Цей документ надається спадкоємцю, якій має дійсні права на отримання спадщини.

Що таке свідоцтво про право на спадщину?

Свідоцтво про спадщину отримують особи, які претендують на отримання майна померлого, або вже фактично володіють цім майном. Їх повноваження мають бути завірені особливим документом, якій встановлює передачу обов’язків та прав від спадкодавця до спадкоємця. Підстави для отримання такого документа надані в ч.1  ст. 1296 Цивільного Кодексу України (ЦКУ). Ця стаття також встановлює, що спадкоємці, які не отримали свідоцтва про спадок, не можуть бути позбавлені право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину дозволяє вступити у володіння майном, на яке накладено обтяження. Це нерухомість, яка була придбана по іпотечному договору, автомобіль, що оформлений на умовах довгострокової позики та інше майно з обмеженими правами користування. Перевірити, чи є обтяження на спадщину, можна через запит у Держреєстр нерухомості.

Юристі пропонують в будь-якому випадку отримати свідоцтво про спадок, так як саме воно є законною підставою до вступу в права володіння. Документ дозволяє отримати гроші в банківського рахунку покійного, отримати доступ в його житло на законних підставах, отримати частку в земельному паю та ін.

Де і як само можна отримати свідоцтво про спадщину?

Отримання свідоцтва про одержання спадщини можливе після шести місяців, що минути з дати смерті спадкодавця (відлік ведеться з першого дня, що настав за днем смерті). Якщо людина була визнана померлою за рішенням суду, то відлік шести місяців розпочинаються з дня набуття чинності судового рішення.

Увага! Якщо серед спадкоємців є ненароджена дитина, то відлік ведеться з дня народження такої дитини.

В силу поважних причин (еміграція, медична операція тощо), нотаріус може надати спадкоємцю дозвіл на отримання коштів (банківського вкладу, відчинення депозитного сейфу та ін).

Для отримання свідоцтва про право на спадок потрібно звернутися в нотаріат за місцем проживання спадкодавця. При оформленні документів на спадщину нотаріус має перевірити певні факти, серед яких:

• фактична дата смерті спадкодавця;
• ступінь родинних зв’язків померлого та спадкоємців;
• факт спільного проживання.

Також нотаріус має встановити, чи входять до переліку спадкоємців невідомі родичі або інші претенденти на успадковане майно. Після отримання інформації нотаріус має визначити, в якій власності перебуває майно померлого, чи немає на ньому обтяження.

Якщо майно знаходиться в заставі, нотаріус має в письмовій формі повідомити власників застави про зміну власника заставленого майна. Якщо майно знаходиться під арештом, то всі дії по передачі його спадкоємцям відкладаються до моменту зняття арешту.

Після вирішення всіх питань розпочинається процес надання документів, що підтверджують право  успадкування. Ці права можуть бути підтвердженні або законом, або заповітом.

Документи, які потрібні для отримання свідоцтва

Майбутні спадкоємці мають надати нотаріусу такі документи:

• свідоцтво про смерть спадкодавця або рішення суду про визнання спадкодавця померлим;
• папери, що підтверджують права власності померлого на належне йому майно;
• особисті документи претендентів на спадок (паспорт, ІПН);
• заяву на видачу свідоцтва про отримання спадщини;
• довідки з ЖЕК або правління житлового кооперативу, інші документи, які підтверджують постійне місце перебування спадкодавця;
• квитанція про сплату держмита;
• інші документи, згідно запиту нотаріуса.

Увага! Довідка, що підтверджує місце проживання померлого, необхідна для визначення місця відкриття спадщини. Довідка про смерть, місце проживання не підтверджує.

Якщо всі необхідні документи не будуть надані, нотаріус призупиняє процес надання свідоцтво про спадщину.

Видача свідоцтво про спадок по заповіту

Оформлення успадкування за заповітом відбувається після того, як нотаріус перевірить чинність заповіту та його наявність у Спадковому реєстрі, де реєструються всі посмертні розпорядження. Якщо заповітів було декілька, нотаріус має їх вивчити та надати їм належну правову оцінку. Якщо заповіт визнається судом недійсним, то попередні заповіти дії не набувають, окрім випадків, передбачених ст.1241 ЦКУ.

Крім необхідних документів, нотаріус обов’язково вивчає питання про право на обов’язкову частину в спадщині у спадкоємців, не вписаних в заповіт. Такі питання розглядаються в ст.. 1241 ЦКУ. Нотаріус може включити спадкоємця у перелік осіб, що вказані за заповітом, якщо це передбачає закон. Право на обов’язкову частину спадщини не залежить від намірів спадкодавця або згоди інших спадкоємців.  Доля обов’язкової частки спадку визначається, не беручі до уваги зміст заповіту, та не може бути меншою за половину частини майна, що належало б цьому спадкоємці за законом. Якщо спадкоємець за законом вказаний в заповіті, то при оформленні спадку йому надається обов’язкова частина, а інше майно поділяється поміж усіма спадкоємцями, в їх перелік входить і спадкоємець за законом.

При визначенні обсягів успадкованої власності підраховується вартість всього майна померлого. У перелік  входять кошти з банківського рахунку, часткова власність в підприємствах, а також майно в цінних паперах.

Після визначення обов’язкової частини спадкоємцю надається свідоцтво про отримання спадку за законом. Інші особи, що вказані в заповіті, отримають свідоцтво про право спадку за заповітом з визначенням успадкованої частки власності.  Сам заповіт або його дублікат залишаються в справі про спадок, яка зберігається у нотаріуса. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом має такий вигляд:

Надання свідоцтва про спадщину за законом

Свідоцтво про спадщину за законом надається спадкоємцям після того як нотаріус перевірить всі повноваженні претендентів, які мають намір успадковувати майно померлого. Першочергово це стосується спадкоємців, які знаходилися с померлим у родинному зв’язку.  У нотаріуса такі претенденти мають надати документи:

• свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб;
• документи, що підтверджують особу претендента;
• копії актів стану цивільного стану, що підтверджують родинні зв’язки за рішенням суду (визначення батьківства, тощо).

Увага! Документи про право на спадщину за законом не можуть базуватися на припущенні, що можливий спадкоємець мешкав визначений час разом з спадкодавцем. Факт спільного проживання має бути підтверджений рішенням суду.

Спадкоємці за законом визиваються до нотаріуса по черзі. Спадкоємці першої черги мають перевагу. Якщо такі спадкоємці не заявили про свої права, або відмовилися від спадку, то документи на передачу прав на власність надаються спадкоємцям другої черги. Частки спадку у спадкоємців — рівні. Ці частки можуть бути змінені за усною згодою (якщо справа стосується рухомого майна), або за письмовою згодою, підтвердженою нотаріусом (якщо справа стосується нерухомості).

Після прийняття спадку за законом спадкоємцям видається свідоцтво за таким зразком:

Відмова від спадку

Кожен спадкоємець має право відмовитися від наданої йому долі власності померлого. Відмову можна підписати безпосередньо у нотаріуса. Утворюється документ, де спадкоємець визнає, що був проінформований про свої права, що зміст ст.1241 ЦКУ йому зрозумілий, що він відмовляється від своєї частки спадщини.  Тоді відмова оформлюється письмово,  а частку майна, що належала такому спадкоємцю, перерозподіляють між собою інші претенденти.

Якщо виникла ситуація…

Іноді виникають проблеми,  які нотаріус має розглядати вже в процесі оформлення спадку. Найчастіше виникають такі питання:

• нема документа, що підвереджує родинні зв’язки між померлим та претендентами на спадок за законом. В цьому випадку право на спадок такого претендента може бути підтверджено спільно письмовою заявою всіх інших спадкоємців;
• на утриманні у померлого знаходилася недієздатна особа. Тут нотаріус має керуватися Законом, згідно з яким недієздатні особи успадковують автоматично; їх права захищені;
• якщо спадкоємці за законом не встигли прийняти спадок. В цьому разі термін не грає ролі й такі спадкоємці можуть прийняти спадщину в довільний період часу, незалежно від дати смерті спадкодавця;
• спадок поділили родичі, бо спадкоємці першої черги не змогли прийняти спадщину у визначений термін. Вищий Суд розглянув це питання та постановив, що спадкоємці за законом можуть прийняти спадок у будь-який час, без означеного терміну. Їхня частка не може бути розділена між іншими спадкоємцями;
• якщо у спадкодавця були позашлюбні діти та їх родинний зв’язок може бути підтверджено — документами або іншими діями (регулярне перерахування грошей, вручення подарунків і інше), то такі діти можуть претендувати на частку власності спадкодавця за законом. Якщо на дату смерті спадкодавця  позашлюбні діти були повнолітніми, то їх права на власність померлого мають бути засвідчені заповітом або через суд.